Четверта зала «Перший період Великої Північної війни (1700-1708 рр.)»

Після оголошення війни Швеції Північною лігою вісімнадцятирічний король Карл ХІІ став на захист своєї держави, очолив створену батьком армію і розпочав переможну ходу у війні розгромом Данії (серпень 1700 року) та військ  Петра І під Нарвою (18 листопада 1700 року). Навесні 1701 року Карл XII зі своєю армією увійшов до польських володінь курфюрста Саксонії Августа II, наслідком чого стали: вступ у війну Речі Посполитої (1704 рік), двокоролів’я у Польщі (Карл XII домігся проголошення королем Станіслава Лещинського) та після зайняття шведами Саксонії у 1706 році – капітуляція Августа II і його зречення польської корони.Після блискучого завершення польської кампанії Карл XII досяг апогею своєї могутності й 1707 року виступив у похід із Саксонії на Москву. Проте на своєму шляху шведська армія зустріла розорену московитами територію Білорусії і восени 1708 року була змушена тимчасово припинити московський похід.

Двадцятивосьмирічний московський цар Петро І на початок війни активно  формував регулярну армію та флот. У той час, коли Карл XII «зав’язнув» у Польщі, Петро І сконцентрував свою увагу на Прибалтійських провінціях Швеції і за рахунок значної військової переваги на 1704 рік повністю оволодів Інгерманландією, заснувавши тут 16 травня 1703 року північно-західний форпост своєї держави – місто Санкт-Петербург, куди згодом було перенесено столицю країни.

Виконуючи умови Коломацької угоди (1687 рік), гетьман І. Мазепа із самого початку війни надавав суттєву допомогу армії Петра І. У боях та   на допоміжній службі були задіяні козацькі полки Гетьманщини. Україна не тільки брала участь у війні своїми збройними силами, а й зазнавала економічного визиску та надавала людські ресурси для реалізації будівничих проектів Петра І (Ладозький канал, Санкт-Петербург, Печерська фортеця). Усе це призвело до посилення антимосковських настроїв в українському суспільстві і до незадоволення старшини політикою московського царя щодо України. В цей час миргородський полковник Д.Апостол звернувся до І. Мазепи від імені старшини із закликом: «Очі всіх на тебе уповають, і не дай Боже, тобі померти, а ми залишимось в такій неволі, що і кури нас загребуть».

Основною причиною переходу гетьмана І. Мазепи на сторону шведського короля Карла XII була централізаторська політика Петра І: наступ на козацькі права й вольності, обмеження прав української адміністрації, податковий та економічний тиск на Гетьманщину, намір ліквідувати полковий устрій в Україні та реорганізувати козацьке військо в регулярне.

Вирішальним чинником, що вплинув на рішення І. Мазепи виступити проти Петра І, став поворот армії Карла XII восени 1708 року в Україну. А це,  у свою чергу, було наслідком реалізації так званого «Жовківського плану випаленої землі», який застосували московити щодо шведів на шляху їхнього просування до Москви.

Карл XII, вступивши в Україну, сподівався отримати, перш за все, зимові квартири і продовольство, плануючи навесні 1709 року відновити похід на Москву.

В експозиції зали представлені портрети Карла XII, Петра І, Августа II, С.Лещинського. Окрему увагу приділено участі у війні українського козацтва та одного з його ватажків – Д. Апостола, наведено зразки козацьких одностроїв. Подано матеріали про освоєння Петром І Балтійського узбережжя та участь у цьому процесі українців, а також озброєння, карти й схеми пересування військ протягом першого періоду війни. Медалі й медальйони, виготовлені на замовлення Петра І і представлені в експозиції, є зразками потужної інформаційної війни московського царя з метою пропаганди здобутих перемог у Прибалтиці.

DSCN3424
DSCN3432
DSCN3427
DSCN3430
DSCN3434