Після оголошення Північною лігою війни Швеції вісімнадцятирічний король Карл XII став на захист своєї держави, очолив створену батьком армію і розпочав переможну ходу у війні розгромом Данії (серпень 1700 року) та армії Петра І під Нарвою (18 листопада 1700 року). Навесні 1701 року Карл XII зі своєю армією увійшов до польських володінь курфюрста Саксонії Августа II, наслідком чого стали: вступ у війну Речі Посполитої (1704 р.), двокоролів’я у Польщі (Карл XII домігся проголошення королем Станіслава Лещинського) та після зайняття шведами Саксонії у 1706 році – капітуляція Августа II і його зречення польської корони. Після блискучого завершення польської кампанії Карл XII досяг апогею своєї могутності й у 1707 році виступив із Саксонії в похід на Москву. Проте на своєму шляху шведська армія зустріла розорену московитами територію Білорусі і восени 1708 року була змушена тимчасово припинити московський похід.
Двадцятивосьмирічний московський цар Петро І на початок війни активно формував регулярну армію та флот. У той час, коли Карл XII «зав’язнув» у Польщі, Петро І сконцентрував свою увагу на балтійських провінціях Швеції і за рахунок значної військової переваги на 1704 рік повністю оволодів Інгерманландією, заснувавши тут 16 травня 1703 року північно-західний форпост своєї держави – місто Санкт-Петербург, куди згодом було перенесено столицю країни.
Гетьман І. Мазепа, якому на той час виповнилося шістдесят один рік, із самого початку війни надавав суттєву допомогу армії Петра І. У боях та на допоміжній службі були задіяні козацькі полки Гетьманщини. Україна не тільки брала участь у війні своїми збройними силами, а й зазнавала економічного визиску та надавала людські ресурси для реалізації будівничих проєктів Петра І (Ладозький канал, Санкт-Петербург, Печерська фортеця). Усе це призвело до посилення антимосковських настроїв в українському суспільстві і до незадоволення старшини політикою московського царя щодо України. В цей час миргородський полковник Д. Апостол звернувся до І. Мазепи від імені старшини із закликом: «Очі всіх на тебе уповають, і не дай, Боже, тобі померти, а ми залишимось в такій неволі, що і кури нас загребуть».
Вирішальним чинником, що вплинув на рішення І. Мазепи виступити проти Петра І, став поворот армії Карла XII восени 1708 року в Україну. А це, у свою чергу, було наслідком реалізації так званого Жовківського плану «випаленої» землі, який застосували московити щодо шведів на шляху їхнього просування до Москви.
Основною причиною переходу гетьмана І. Мазепи на сторону шведського короля Карла XII була централізаторська політика Петра І: наступ на козацькі права й вольності, обмеження прав української адміністрації, податковий та економічний тиск на Гетьманщину, намір ліквідувати полковий устрій в Україні та реорганізувати козацьке військо в регулярне.
Карл XII, вступивши в Україну, сподівався отримати, перш за все, зимові квартири і продовольство, плануючи навесні 1709 року відновити похід на Москву.
В експозиції зали представлені портрети Карла XII, Петра І, Августа II, С. Лещинського. Окрему увагу приділено участі у війні українського козацтва та одного з його ватажків – Д. Апостола, наведено зразки козацьких одностроїв. Подано матеріали про освоєння Петром І Балтійського узбережжя та участь у цьому процесі українців, а також озброєння, карти й схеми пересування військ протягом першого періоду війни. Медалі й медальйони, виготовлені на замовлення Петра І і представлені в експозиції, є зразками потужної інформаційної війни московського царя з метою пропаганди здобутих перемог.